Підбір «акторів» для домашнього лялькового театру

Найпростіше, звичайно, пристосувати під спектаклі ті іграшки, які вже є у вашого малюка. Батьки, які відповідально підходять до вирішення «театрального» питання, купують спеціальних ляльок у вигляді рукавичок (зауважимо, що матусі-рукодільниці роблять такі іграшки самі).
Такий вид ляльки дуже зручний, оскільки надіта на руку іграшка діє, як жива.
Ляльки-рукавички продаються в дитячих магазинах. Їх продають в наборах або окремо, як найбільш яскравих представників казкового світу.

Куточок театру вдома

Чи спостерігали ви коли-небудь за тим, як грає ваша дитина зі своїми іграшками? Дівчатка, наприклад, люблять дочки-матері, принців і принцес, лікарню, магазин, хлопчики ж - гонки, поліцію, пожежників, космос з прибульцями.

Дітям подобаються рольові ігри, тому що таким чином їм легше осягати світ. Ви теж можете взяти участь в таких забавах, наприклад, організувавши домашній ляльковий театр.

Скільки струн у гітари, або ніжна музика колискової пісні

Одного разу в музичному класі залишилися інструменти на самоті. Дітки порозходилися по домах і настала тиша. Темно. Аж ось виблиснув маленький вогник. Це був домовичок Кузя. Йому не спалося і дуже було цікаво, про що розмовляють музичні інструменти. Всівся він зручненько на стілець біля фортепіано, поклав свій ліхтарик поруч і затих. Раптом відчинилася велика коробка, з неї вистрибнула Гітара і сказала:

-  Не хочу! Не буду!

За нею вилізла Сопілка і благала:

-  Ну будь ласка, ну що тобі так важко допомогти???

-  Не буду допомагати я цим дітям! Вони не музиканти! Вони навіть не знають, скільки у мене струн! – відповіла Гітара.

-  Вони ще малі, їм просто треба трохи підрости і повчитися!

-  Скільки можна вчитися? Їм вже 5 разів казали, що у мене 6 струн.

-  Люба Гітаро, - розгублено сказала Сопілка, - а я в іншому класі бачила Гітару, на якій було 7 струн, а ще іншу – на ній взагалі тільки чотири…

     Історії уявної музики

Усе, що ми можемо уявити, можемо й розповісти – голосом, жестом, мімікою і навіть рухами. Спочатку запропонуйте дитині цікаву історію. Для цього не обов’язково читати гарно ілюстровану книжку чи дивитися захопливе відео. Залишіться з дитиною сам-на-сам і вигадайте абсолютно новий сюжет. Ви можете робити це день у день, у різний спосіб, по кілька хвилин, скажімо, під час прогулянки парком чи дорогою додому з дитячого садка. І пам’ятайте, що будь-яку історію можна озвучити. Перетворіть її на музичну казку або імпровізовану міні-оперу за допомогою наслідування тих чи тих звуків.