Історії уявної музики

Усе, що ми можемо уявити, можемо й розповісти – голосом, жестом, мімікою і навіть рухами. Спочатку запропонуйте дитині цікаву історію. Для цього не обов’язково читати гарно ілюстровану книжку чи дивитися захопливе відео. Залишіться з дитиною сам-на-сам і вигадайте абсолютно новий сюжет. Ви можете робити це день у день, у різний спосіб, по кілька хвилин, скажімо, під час прогулянки парком чи дорогою додому з дитячого садка. І пам’ятайте, що будь-яку історію можна озвучити. Перетворіть її на музичну казку або імпровізовану міні-оперу за допомогою наслідування тих чи тих звуків.

Так, наприклад, в уяві дитини постануть «Симфонія вітру», «Шепіт дерев», «Пташиний квартет» тощо. Нехай дитина сама пофантазує, який вигляд матимуть персонажі цих історій, як вони говоритимуть, співатимуть, вестимуть діалог одне з одним. Коли дитина уявляє певні образи і вигадує розмовні діалоги, вона розвиває не лише фантазію та мислення, а й мовлення. Нехай у своїх вигаданих історіях говорить так, як спілкується у повсякденні, як їй зручно. А коли використовує власні вигадані слова – неологізми, - палко вітайте це.