ДОСЯГНЕННЯ МОВЛЕННЄВОГО РОЗВИТКУ

 ДІТЕЙ ШОСТОГО РОКУ ЖИТТЯ

На шостому році життя дитина загалом засвоює систему рідної мови. Формування нових взаємин з оточенням — дорослими та однолітками, а також опанування новими видами діяльності веде до збагачення форм і функцій усного мовлення дитини. На цій основі відбувається перехід від діалогічних форм мовлення до розгорнутих висловлювань, які нерідко набувають форми монологу.

Центральною ланкою у розвиткові зв'язного мовлення є збагачення функцій внутрішнього мовлення. Внутрішнє мовлення починає функціонувати тоді коли в дитини в умовах її практичної діяльності виникає проблемна ситуація, яку їй треба осмислити. У таких випадках внутрішнє мовлення виконує такі функції:

ü  планування;

ü  угадування;

ü  обмірковування того, що треба зробити.

Отже, основними передумовами засвоєння писемного мовлення у старшому дошкільному віці є:

ü  опанування зв'язним і виразним мовленням;

ü  засвоєння граматичних структур мови;

ü  розвиток функцій внутрішнього мовлення.

Розвиток мовлення старшого дошкільника відбувається у нерозривній єдності з мисленням дитин

Лексичні та мовленнєві вправи
ЗАВДАННЯ: дібрати близькі за значенням слова (синоніми) до слів
занедужала — ...(захворіла) 
одказує —... (відповідає) 
тюпати —... (ходити) 
палав — ... (горів)
канючити —... (просити)
теревенити—...(розмовляти)
рипнули —... (скрипнули)
говорити —... (промовляти) 
плакати —... (ридати) 
приголубити —... (пригорнути)
вештатися —... (бродити) 
волає — ... (кричить)
ЗАВДАННЯ: замінити вираз близьким за значенням словом
Сильна метелиця — ... (хуртовина)
Велике нещастя — ... (горе) 
Сильнийдощ— ... (злива] 
Повісити носа— ... (розстроїтися)
Стукнуло в голову – (пригадав)
Плутатися під ногами – (заважати)
Корчити дурника – (прикидатися)
Повісити носа – (розстроїтися)
ЗАВДАННЯ: завершити порівняння (метафору)
Небо синє, наче ... (море) 
Повітря тепле, наче ... (парне молоко) 
Сніг пухкий, наче ... (пух) 
Річка блищить, наче ... (дзеркало) 
Дівча гарне, наче ... (калина) 
Ведмедик м'який, наче ... (подушка)
Плаття оранжеве, наче ... (апельсин) 
Сік холодний, наче ... (лід)
ЗАВДАННЯ: сказати інакше
Срібні хмари — ... (сизі хмари) 
Безхмарне дитинство —... (щасливе дитинство) 
Срібне волосся — ... (сиве волосся)
Волошкові очі — ... (сині очі)
Щедрий урожай — ... (багатий урожай) 
Золоте серце — ... (добре серце)
Золоті руки — ... (умілі руки)
Замилювати очі — ... (хитрувати) 
Пекти раки — ... (червоніти від сорому) 
Упасти з неба —... (несподівано з'явитися) 
Язик свербить — ... (хочеться сказати)
Ані пари з уст — ... (мовчати) 
Водити за ніс — ... (обманювати) 
Клювати носом — ... (дрімати)
ЗАВДАННЯ: «відгадати» слова
пухнастий, пречистий, іскристий, холодний ... (сніг) 
лютий, пекучий, тріскучий ... (мороз) 
морозяний, сонячний, свіжий, короткий ... (день) 
чисте, блакитне, безмежне... (небо) 
прозора, джерельна, чиста... (вода) 
чорна, снігова, важка, велика ... (хмара) 
запашний, білий, смачний ... (хліб) 
червоне, солодке, соковите ... (яблуко)
милозвучна, мелодійна, багата, рідна ... (мова)
ЗАВДАННЯ: «розфарбувати» слова:
весна— ... (зелена, блідо-голуба) : 
ніч— ... (чорна, фіолетова, срібна)
метелик— ... (райдужний, червоний)
дощ — ... (срібний, прозорий)
троянда— ... (червона, оксамитова)
небо — ... (синє, блакитне, насуплено-сіре) 
світанок — ... (ніжно-рожевий, прозоро-червоний, тремтливий, туманний) 
сонце — ... (золоте, жовтогаряче, сліпучо-червоне, осяйно-блискуче)
ялинка— ... (зелена, смарагдова) ; 
калина— ... (вогняна, соковито-червона)
ніч — ... (оксамитово-чорна, зоряно-синя, загадково-фіолетова) підсніжник — ... (молочно-білий, весняно-світлий, тендітно-жовтоокий) 
Вправа «Творці краси»
ЗАВДАННЯ: перетворити непоширені речення на поширені
Прилинула (на крилах) весна (весна-чарівниця). Махнула рукавом — і потекли (дзвінкі, жваві, веселі) струмки з-під снігу. Все прокидається від (зимового, глибокого, тривалого, міцного) сну. Паростки тягнуться до (ясного, золотого, теплого, весняного) сонця. (Весняні, веселі, кохані) Квіти підводять (тендітні) голівки. А сонце у (синьому, бездонному, глибокому, безхмарному) небі сміється. І цілує (зелену, молоду, несміливу) травичку та (ніжні, духмяні, чарівні) квіти. А квіти й розцвіли, (засміялися, моргнули сонцю).

«Скидати шапку перед кимсь» — шанувати когось
ЗАВДАННЯ: пояснити дітям вислів «скидати шапку перед кимось» через зміст складеної розповіді.
МЕТА: прищеплювати дітям морально-етичні цінності.
РОЗПОВІДЬ:
Дуже давно, ще за царя Панька, жили в одному селі по сусідству Іван та Микола. Микола був заможніший від Івана: мав велику хату, чимало худоби, проте був трохи жадібний та дріб'язковий. У Івана хата була маленькою, але затишною, із худоби він мав лише корову, та бігали у дворі десяток курей. Чоловіки товаришували, проте іноді Іван жартував з Миколи через те, що він завжди носив на голові гарну хутряну шапку. Справа у тому, що так, за словами Миколи, він почувався поважнішим. Скільки разів Іван казав йому: «Та скинь ти, нарешті, цю шапку». А Микола відповідав: «Я скину шапку лише тоді, коли втрачу все, що маю».
Якось трапилася у селі біда: під час грози згоріло кілька хат. Дісталося й Івану — він втратив своє обійстя. Та не довго горював чоловік. Власноручно збудував нову хату, багато працював, щоб заробити на нове господарство. У цей важкий для Івана час Микола не допоміг сусіду, все йому було ніколи.
Та одного разу й до Миколи постукала у двері така сама біда. Тепер він втратив усе. Проте Іван допоміг сусідові відбудовувати хату. А коли Іван привів у двір товариша маленьке телятко, Микола змахнув з очей сльозу і сказав: «Іване, я скидаю перед тобою шапку, я зрозумів, що можна бути у пошані і без дорогої шапки, важливо бути доброю та порядною людиною, такою, як ти, друже».
Чи була ця історія насправді, чи ні — судіть самі, а ось вислів «скидати шапку перед кимсь» на знак пошани й досі є в нашій мові.
«Душа компанії» — улюбленець компанії
ЗАВДАННЯ: пояснити дітям вислів «душа компанії» через зміст складеної  розповіді.
МЕТА: формувати у дітей навички етичної поведінки в суспільстві.
РОЗПОВІДЬ:
Одного разу до дитячого садка прийшов новенький хлопчик. Він був зовсім звичайний: чорнявий, з карими очима, невеличкого зросту. Вихователь¬ка представила його групі:
— Знайомтеся, діти, це — Андрій.
Діти привіталися з хлопчиком, а той підходив до дітей і знайомився з кожним.
Після сніданку діти зібралися на килимку погратися, а Андрій дістав зі своєї шафи гарну велику книгу про тварин, підійшов до Сергійка і запропонував:
— Хочеш подивимося її разом?
Хлопчик погодився, і вони сіли розглядати картинки. Андрій так весело й цікаво розповідав про те, що було у книзі, що згодом усі діти, які до того займалися своїми справами, сіли поруч та з цікавістю слухали новенького, а він усе розповідав та розповідав.
У цей час за дітьми спостерігали вихователь групи і помічник вихователя.
— Дивіться, — сказала вихователь, — за такий  короткий час Андрій зміг стати душею компанії.
Почула ці слова дівчинка Таня та й запитує у вихователя:
— А як це «душа компанії» ?
— Так кажуть про людину, з якою приємно спілкуватися, хто може бути цікавим співрозмовником, може розповісти багато цікавих історій,влучно пожартувати і об'єднати навколо себе.