Діти завжди потребують уваги і турботи дорослих. А особливо – в екстремальних ситуаціях. Багато дітей переживають стрес. Коли дитина тривожиться, вона може стати гіперактивною, примхливою, плаксивою. Вона може погано спати, боятися. Батьки повинні розуміти, що при цьому їх дитина не є слабкою чи хворою. Це нормальні реакції на ненормальну ситуацію.

Як батьки можуть відрегулювати тривожний стан дітей, мінімізувати наслідки стресу?

Діти орієнтуються на реакцію батьків і на їх пояснення того, що відбувається. Тому дорослі мають самі бути спокійними в очах дитини і забезпечити почуття безпеки. Забезпечуйте дитині почуття близькості та підтримки: дитина має знати, що близькі люди поруч, і вони її люблять, дитина має відчути опору.

✔Перша опора – це дотик. Обійміть дитину, притисніть до себе. Якщо дитина в стресі (свідчити про це можуть холодні руки), – розітріть дитині руки або запропонуйте їй самій потерти долоні одну об другу, поки вони не стануть гарячими. Справа в тому, що в критичній для життя ситуації кров приливає до дихальної системи, серця та мозку. А якщо повернути її до кінцівок, психіка отримує сигнал про те, що небезпека відступила.

✔Друга опора – ваш погляд. Перебувайте на рівні очей дитини, зігрійте її своїм поглядом.

✔Третя – ваш голос. Скажіть, що боятися – нормально в такій ситуації, але ви поряд і все зробите, щоб захистити її. Дитина повинна відчути себе в безпеці. Попросіть дитину міцно стиснути вашу руку. А тоді скажіть: «У тобі стільки сили, яка допоможе впоратися із будь-яким страхом». Якомога частіше говоріть дитині «я тебе люблю».

- Вислуховувайте дитину, коли вона хоче поговорити, бутьте уважними до її запитань і давайте чесні відповіді, враховуючи вік дитини.

- Дозволяйте дитині висловлювати емоції та почуття (не можна говорити «не згадуй цього» або «забудь про це» – навпаки, важливо дати змогу максимально висловитися та виявити емоції). Інколи дітям важливо розповісти й довірити дорослим свій досвід, але вони не завжди потребують порад і тим більше оцінок.

- Пояснюйте дитині, що сталося, давайте правдиву інформацію доступними для її віку словами. Дітям важливо розуміти ситуацію в цілому та причини того, що сталося. Це працює на зцілення. Дорослим важливо дізнатися, що саме дитина зрозуміла з ситуації, який висновок зробила.

- Використовуйте методи арттерапії: малюйте, створюйте в будь-який інший творчий спосіб «безпечний простір».

- Повертайте в щоденну рутину звичні заняття та дії, які дають дитині відчуття, що вона контролює ситуацію, наприклад прості домашні доручення: полити квіти, витерти пил, погодувати домашніх улюбленців.

- Залучайте дитину до фізичної активності (фізкультура, танці, регулярні прогулянки на свіжому повітрі тощо); нагадуйте дітям потягуватися, пропонуйте ігри, в яких вони можуть добігти до цілі, зробити щось наввипередки з батьками. Навіть в умовах обмеженого простору можна по черзі стискати руки в кулаках або підіймати і опускати стопи, із зусиллям притискаючи їх до підлоги. Дитині можна пострибати – на ліжку, на батуті, на фітболі.

- Подбайте про те, щоб діти не забували про свої тілесні потреби: пили воду, ходили в туалет, достатньо їли, були вдягнені відповідно до навколишньої температури.

- Відновіть режим дня, наскільки це можливо/ Це надає дітям почуття захищеності, ресурс і надію на повернення до звичайного, мирного життя.

- Залучайте дитину до спілкування з однолітками, діяльності в громаді, доступної для її віку тощо.

- При проявах агресії важливо формувати здорові поведінкові рамки: попри те, що дитині може бути важко справлятися з емоціями, вона повинна розуміти, що кривдити інших, слабших або тварин – неприпустимо. Можна говорити так: злитися – можна і нормально, завдавати шкоди собі та іншим – ні. Не менш важливо давати змогу вивільнити агресію (за допомогою певних ігор).

В разі потреби звертайтеся по фахову психологічну/психотерапевтичну допомогу чи супровід: фахівці підкажуть дитині та батькам, як справлятися з емоціями, як навчитися релаксації, як контролювати негативні спогади тощо.