Календар
«Як справитися з депресією та агресією»
Зв’язок між депресією та агресією обговорюється багатьма лікарями-психіатрами та дослідниками. Одні вважають, що при депресії хворі не демонструють агресивної поведінки, за винятком тих випадків, коли депресія призводить до суїцидального мислення та поведінки, яка вважається аутоагресією, тобто агресією, спрямованою на себе. Інші вчені навпаки, вважають зв’язок між агресією та депресією прямою, оскільки обидва стани викликаються загальними механізмами, а саме порушенням обміну серотоніну. Люди, хворі на депресію, відчувають дратівливість, підозрілість, тому спалахи агресії для них характерні. Агресія, викликана об’єктивними фізіологічними причинами, такими як наявність психопатичних розладів, депресії, шизофренії, різними видами психозів, біохімічними порушеннями, органічними ушкодженнями головного мозку, старечою деменцією або хворобою Альцгеймера, хронічним токсичним впливом на організм. Спалахи її непередбачувані, спонтанні, її неможливо стримати і хворий часто не усвідомлює своїх дій. У ряді випадків він може становити небезпеку для себе та оточуючих, пацієнт може ламати та трощити предмети, покалічити себе, зробити спробу суїциду тощо. Такі випадки вимагають госпіталізації та психіатричного лікування.
Для лікування агресії використовують ті ж схеми, що і для лікування депресії, тому що в цьому випадку вона є проявом основного захворювання. І тут використовується комплексний підхід, куди входять медикаментозна терапія, психотерапія, фізіотерапія тощо. Якщо основне захворювання, яке викликає напади агресії, не піддається корекції або є невиліковним, наприклад, неоперабельні пухлини мозку, деменція, невиліковні форми психопатії, шизофренія, то найбільш ефективним тут буде тривала медикаментозна терапія, тобто препарати для нейрометаболічної терапії: антидепресанти, транквілізатори.
Припустимо, що ви зіткнулися з проявами клінічної депресії:
Психіатр – має медичну освіту та спеціалізацію, які дозволяють йому ставити діагноз та лікувати захворювання за допомогою медикаментів. Психотерапевт – відпрацював психіатром не менше трьох років, пройшов перепідготовку та може використовувати як медикамент. Депресія — таке саме захворювання, як, наприклад, застуда. Логічно сходити до лікаря і зайнятися лікуванням, а не мучитися і чекати, доки «саме минеться.
Як тільки лікар поставив діагноз і встановив вид депресії, він разом із пацієнтом вирішує, як перемогти депресію та стрес. Наступні методи допомагають подолати розлад:
1.Медикаментозна терапія.
2.Індивідуальна психотерапія.
3.БОС-терапія.
Джерело: https://nakolesax.com.ua/yak-vporatisya-z-depresiyeyu-apatiyeyu-ta-autoagresiyeyu/
Як дотримуватися дисципліни з дитиною.
Закликаючи до дисципліни, потрібно прагнути такої глибини емоційного контакту, щоб дитина відчувала себе коханою. По суті, діти найчастіше і ведуть-то себе погано, коли найгостріше потребують відчуття близькості з батьками.
Виховні заходи диктуються віком дитини, її темпераментом і ступенем особистісного розвитку, а також конкретною ситуацією. Але одне повинно бути незмінним: чітка демонстрація нерозривного зв'язку між батьками і дітьми. Ці узи важливіше будь-якого проступку.
Однак взаємна прихильність не передбачає вседозволеності. Тісний зв'язок між батьками і дитиною не означає, що останнім дозволено творити все, що заманеться. Якраз навпаки! Справжня любов до дитини і задоволення її потреб виражаються в тому числі і в тому, щоб поставити перед нею чіткі і незмінні межі дозволеного, зробити її життя впорядкованим і передбачуваним. Дітям необхідно зрозуміти, як влаштований світ: що таке добре і що таке погано. Глибоке розуміння правил і рамок поведінки допомагає досягати успіху в спілкуванні з людьми і в інших сферах життя. Якщо діти познайомляться з правилами і нормами в сприятливих умовах власної сім'ї, їм буде легше в зовнішньому середовищі: в школі, на роботі і поза нею - в численних ситуаціях, коли навколишні будуть чекати від них належної поведінки.
Нашим дітям необхідний постійно повторюваний досвід. Він формує в мозку дитини зв'язки, що допомагають відстрочувати задоволення, приборкувати агресивні реакції і гнучко відстоювати свої інтереси. Відсутність кордонів і заборон - стрес для малюка, а стан стресу провокує реактивну поведінку. Таким чином, кажучи дітям «ні» і встановлюючи для них межі дозволеного, ми допомагаємо їм побачити порядок і заспокійливу передбачуваність в уявному хаосі світу. А крім того, сприяємо формуванню нейронних зв'язків, які дозволять їм успішно справлятися з труднощами в подальшому.
Іншими словами, глибокий, повний співпереживання емоційний контакт може і повинен поєднуватися з чітко встановленими межами дозволеного, які приносять в життя дитини необхідну впорядкованість. І це підводить нас до наступного важливого кроку - перенаправлення. Коли ви встановили з дитиною емоційний контакт і допомогли їй заспокоїтися, щоб вона могла чути і повністю сприймати ваші слова, можна «перенаправити» її до більш правильної поведінки і продемонструвати їй, як можна вести себе краще.
Пам'ятайте, однак, що ніякого перенаправлення не вийде, поки дитина перебуває на піку емоцій. У стані напруженості вона просто не почує вас - яке вже тут виховання! З тим же успіхом можна давати команду «Сидіти!» собаці, зчепившись з іншим псом. Забіяка собака точно не сяде. Замість того щоб карати або читати нотацію, допоможіть дитині заспокоїтися, і воан набагато краще сприйме і зрозуміє те, що ви намагаєтеся до неї донести.
Висновки вчених однозначні. Діти, найбільш успішні в різних сферах життя - в емоційному відношенні, в спілкуванні і навіть в навчанні, - ростуть у батьків, з якими їх пов'язують міцні узи любові і взаєморозуміння на тлі чітко встановлених і обов'язкових до виконання правил поведінки і високого рівня батьківських очікувань. Залишаючись завжди послідовними, їх батьки вміють через кожну свою взаємодію з дитиною висловити любов, повагу і емпатію. Їх діти ростуть більш щасливими, краще вчаться в школі, рідше оступаються і міцніше дружать.
( за Деніел Сігел, Тіна Пейн Брайсон «Дисципліна без драм»)