1. Рутина: Звичні дії, розклад дня, ритуали, створення нових правил і рутин.

2. Легітимізація почуттів та емоцій: «Усе що ти зараз відчуваєш, - нормально». Нормально відчувати лють, пригнічення, лаятися.

3. Контакти: Збереження та підтримання контактів, нові знайомства. Як тільки вдається, давайте дітям можливість спілкуватися.

4. Що заспокоює: тіло (вправи на релаксацію, йога), правдива інформація, дозування інформації.

5. «Я можу»: Треба розуміти, що безпомічність – травматична. Тому варто подумати і зробити те, на що я можу вплинути, що я вмію, прості завдання, з якими легко впоратися. Наприклад, я можу стрибати, можу розтягуватися, пити воду. Усе це виводить зі стану безпорадності.

6. Надія: «Коли все закінчиться,я…». Запитайте себе й розмовляйте про це з дітьми.

Паніка – це напад тяжкого страху, тривоги та відчуття внутрішньої напруги. Паніка паралізує людину або ж навпаки, штовхає її на безрозсудні вчинки. Під час паніки спостерігаються протилежні реакції: одним хочеться бігти, іншим – навпаки, забитися в куток.

Важливо пам’ятати, що саме в такому стані нас хоче бачити ворог, тому що у ньому ми найбільш вразливі, тому обов’язково потрібно вживати заходів, щоб відновити нормальний психічний стан.

Булінг (від анг. bully – хуліган, задирака, грубіян, «to bully» — задиратися, знущатися) – тривалий процес свідомого жорстокого ставлення, агресивної поведінки з метою заподіяти шкоду, викликати страх, тривогу або ж створити негативне середовище для людини.

Форми булінгу:

• фізичний – нанесення ударів, штовхання, пошкодження або крадіжка власності;

• словесний – обзивання, глузування;

• соціальний – виключення із групи (ізоляція);

• електронний (кібербулінг) – булінг із використанням технічних та електронних засобів (комп’ютер, мобільний телефон, електронна пошта і сайти соціальних мереж).