Консультація «Як заспокоїти дитячі істерики»

Що робити, коли у дитини істерика?

Залишатись поруч, у полі зору дитини. Не залишати дитину «перекричати без глядачів»: істерика – це пошук контакту із дорослим і ігноруючи її, ви шкодите дитині.

Зберігати спокій, не перейматись через враження, яке справляє ваша дитина на оточення. Глибоко вдихніть. Якщо дитина б’ється в істериці, це зовсім не означає, що ви погані батьки

Спробувати обійняти дитину, але не наполягати

Не виконуйте вимоги миттєво: ваше «Ні» повинно означати «Ні». Але подумайте, чи не забагато ви забороняєте.

Прийміть емоцію дитини, яку несе в собі істерика.

Коли все позаду, поговоріть про те, що сталося, назвіть емоції, скажіть, що відчувати злість, сумувати – це природньо. «Ти розлютився, тому що…»

Червоні прапори: коли істерика може бути ознакою нездоров’я:

-       Епізоди з часом частішають, відбуваються по кілька разів на день.

-       Істерики тривають довго, півгодини і більше.

-       Дитина під час істерики втрачає свідомість, затримує дихання, стає блідою.

-       Є додаткові симптоми: поганий сон, тривожність, нервові тики, відкат у навичках – наприклад, енурез.

-       Якщо дитина проявляє агресію або самоагресію (наприклад, б’є себе по голові, або б’є інших).

Профілактика істерик – це створення правильних умов для здорового дозрівання нервової системи малюка.

Зрозумілі правила життя (тато і мама дозволяють або забороняють одне й те саме).

Режим, передбачуваність подій упродовж дня.

Дім – безпечне місце, де дитина відчуває емоційний комфорт. Не сваріться при дітях!

Спілкування у родинному колі, тепло і увага.

Обмежений екранний час (дивіться наш пост про використання гаджетів).

На підтримку батькам

Якщо ви не можете самостійно впоратись з істериками малюка або зі своїми власними почуттями, якщо є одна або декілька перелічених вище тривожних ознак – запрошуємо вас відвідати Діагностику комунікаційно-мовленнєвих навичок, адже істерика виникає замість нормального акту комунікації малюка з дорослим.

Це півторагодинна зустріч дитини та її батьків з неврологом, психологом та логопедом. Фахівці з’ясують ваш запит, уважно спостерігатимуть за грою малюка, та самі гратимуть з малюком – щоб знайти джерело проблеми і розробити індивідуальний план допомоги, максимально пристосований до особливостей дитини та способу життя родини.