ВЕРЕДУВАННЯ МАЛЮКІВ: РОЗБЕЩЕНІСТЬ ЧИ ВІДСТОЮВАННЯ СВОГО ВИБОРУ?
Капризування, упертість, вередливість: у чому відмінність?
З примхами, вередами, упертістю малят стикаються і батьки, й вихователі. Кожен сприймає такі прояви по-своєму. Іноді на них не звертають уваги – мовляв, повередує, покричить і пе-рестане. Та буває, що з такою поведінкою непросто впоратися саме в дошкільних закладах. Адже вихователь має розподіляти увагу між багатьма дітьми. Та й малюки спостерігаючи «вибрики» однолітків, «заражаються» їхнім прикладом і відтворюють його у власній по-ведінці.
Дитяче капризування - імпульсивні дії та вчинки, необґрунтована протидія вказівкам, пора-дам, вимога дорослих, прагнення наполягти на своєму, домогтися здійснення своїх бажань.

Окремі випадки вередування за неправильного реагування на них дорослого переростають у впертість – перманентну реакцію протесту дітей проти обмеження їхніх бажань, дій, ініціативи, самостійності.
Одним із проявів неслухняності дітей є вередливість. Її ознаки – швидка зміна бажань, їх недоречність і невмотивованість, нестримний прояв. Вередлива дитина часто не знає , чого хоче. ЇЇ вимоги випадкові й скороминучі, причому їх задоволення навіть не є обов’язковим. Це така собі протидія заради протидії.
Змінюємо власне ставлення
Наслідуючи дорослих, дитина прагне самостійно робити якість речі: їсти, пити, роздягатися, обирати одяг до вподоби. Якщо дотримуватися принципів Монтессорі й дати малюкові можливість досліджувати ті предмети чи явища, до яких у нього виник інтерес, то він сам навчиться спрямовувати власну активність. І дорослим не доведеться долати протести й протистояння малечі. Якщо ми зрозуміємо та поважатимемо вибір малят, вони залюбки ста-нуть співпрацювати з нами і дослухатимуться до порад дорослих як у дитячому садку, так і вдома. Головне побачити в діях дитини її вибір, а в капризуванні та вередах – лише недос-коналі способи його відстоювання.
Причини дитячих вередувань:
-порушення режиму дня, надмірна тривалість сидячих групових занять, що спричиняє пе-ревтому і збій у звичному розпорядку;
-обмеженість особисто-емоційного спілкування з дорослими: загальні настанови замість пер-сонального звернення, формальний, нелагідний тон, брак тактильних контактів;
-недостатньо іграшок для задоволення інтересу дітей;
-неузгодженість прийомів виховання між членами сім’ї, вихователями вікової групи, між пе-дагогами і батьками дитини. Наприклад, життєвий простір дитини удома обмежується мен-ше, а в дитячому садочку більше або навпаки: у дитсадку сповідується концепція вільного доступу до ігрових і дидактичних матеріалів, а вдома простір дитини обмежується ігровою зоною чи її немає взагалі.
«Перемикання» уваги – ефективний, але тимчасовий прийом.
Дитину дуже легко заспокоїти або припинити вереди, «переключивши» його увагу на якийсь цікавий і важливий для нього об’єкт. Що молодша дитина, то краще він спрацьовує. Проте цей прийом лише заспокоює, але не формує моделі конструктивної прийнятної по-ведінки.
Домогтися згоди дитини на «співпрацю» вдається не завжди й не відразу. Вагому роль відіграють особисті стосунки вихователя з кожною дитиною, які складаються в різних видах діяльності й щоденному особистісному спілкуванню. Хоча в умовах дитячого садка під опікою вихователя перебуває ціла група дітей, украй важливо знаходити можливість спілку-ватися з малятами індивідуально. Особисті розмови щодо гри, вибору, радощів чи невдач малюка роблять виховательку його другом. Такі взаємини спонукають дітей підходити, за-питувати, повідомляти, бо вони знають, що їх вислухають, радітимуть разом з ними, пере-живатимуть за них. За таких умов вплив слова як регулятора поведінки посилюється.
Запобігти капризуванню й вередуванню значно легше, ніж їх припинити. Для цього необ-хідно організувати життя і діяльність дітей так, щоб задовольнити їхні потреби ( у русі, пізнанні, радісній діяльності), реалізувати їхню активність, надати можливість здійснити власний вибір.
Організовуйте веселі та посильні рухливі ігри: хованки, доганяли, ігри з м’ячем. Награвшись досхочу у веселі ігри, дитина стане спокійнішою і більш керованою.