До дитсадка-підстрибом!

З приходом до садочка життя малюка різко змінюється, і йому необхідно пристосовуватись до цих змін: нова обстановка, інший розпорядок дня, а здебільшого й стиль спілкування, постійний контакт з однолітками, відсутність мами, необхідність дотримуватися правил і слухати виховательку…Адаптація може відбуватися по-різному: хтось іде до дитячого садка із задоволенням, а хтось із сльозами.

Від чого може залежати швидкість та легкість звикання дитини до закладу дошкільної освіти?

Чинники, що впливають на перебіг адаптації

Фізичні, психічні та психологічні особливості.

Відносини в сімї.

Умови в дитячому садку.

Вихователька нова людина в житті малюка. Її завдання – допомогти йому освоїтись у нових умовах, гармонійно увійти в дитячий колектив. Для цього під час знайомства з дитиною та її батьками педагог має якомога більше дізнатися про майбутнього вихованця.

Правила взаємодії з малюками

Для успішної адаптації дітей раннього віку до умов дошкільного закладу вихователям важливо дотримуватися певних правил.

- будьте завжди привітні та доброзичливі.

- не порівнюйте дитину з іншими малятами – помічайте її власні успіхи.

- не акцентуйте увагу на тому, що викликає в дитини труднощі, а хваліть за те, що їй вдається робити самостійно.

- не підвищуйте голос. Використовуйте ігрові моменти, зацікавлюйте.

- не карайте, а домовляйтеся.

Діти раннього віку характеризуються підвищеною емоційністю. А емоційний стан дитини, у свою чергу, впливає на швидкість і складність проходження адаптації. З огляду на це з перших днів перебування дитини в дошкільному закладі необхідно забезпечити її психологічний та фізичний комфорт, дружню та спокійну обстановку, що допоможе пом’якшити процес звикання малюка до нових умов.

На тлі стресу дитина може регресувати у своєму розвитку: перестати ходити на горщик, почати капризувати, часто проситись на руки. Варто підтримувати її в цей час, не акцентувати увагу на негативних моментах, брати на руки і носити стільки, скільки їй потрібно. Надзвичайно ефективним психологічним засобом розв’язання різноманітних дитячих проблем є терапевтична казка. Дуже добре, коли вихователі складають їх самі. Нехай персонажами казки стануть дитинчата лісових звірів. В основу сюжету можна покласти ситуації із життя групи. В казці ми маємо можливість показати дитині конструктивні виходи із конфліктних ситуацій, додати впевненості, підвищити її самооцінку. Головне казки мають бути позитивними і допомагати малятам зробити правильні висновки. Щоб мотивувати дитину ходити до дитячого садка, можна вигадати історію про іграшку, яка живе в ігровій кімнаті й щодня нетерпляче чекає на неї. Вихователька від імені цієї іграшки може кожного ранку розповідати про її нові пригоди, і тоді діти поспішатимуть до садочка, щоб почути продовження.

Ведмежатко і дитячий садок

Терапевтична казка для створення позитивного налаштування на відвідування дитячого садка

Водному казковому лісі жило Ведмежатко із мамою ведмедицею. Мама дуже любила свого синочка. Вони все робили разом: гуляли лісом, шукали мед, збирали малину, ласували смакотою…А ввечері вкладалися спати в барлозі.

Коли ведмежатко підросло, мама вирішила відвести його до лісового дитячого садка, який відвідували всі звірята-дитинчата. І от одного дня мама привела свого синочка в садочок.

Малий ведмедик розплакався – йому було страшно і сумно без мами, він не хотів залишатися сам серед незнайомців. До нього підійшла вихователька, руденька Лисичка. Вона була добра і дуже любила всю лісову малечу.

Лисичка взяла новенького на ручки і ніжно пригорнула його, заспокоїла і познайомила зі звірятами, які ходили до садочка: з веселою прудкою Білочкою, добрим Зайченятком, доброзичливим Їжачком та іншими малюками.

Усі дуже зраділи, що в їхньому лісовому садочку зявився новенький. Вони навчили ведмежатко цікавих ігор, бавилися разом на зеленій галявині, потім пообідали й відпочили в затишних ліжечках.

І от за Ведмежатком прийшла мама, щоб забрати його додому. А як же вона зраділа, коли побачила, що її синок не плаче, а весело грається з іншими малятами! Ведмедик усю дорогу додому захоплено розповідав мамі, з ким він познайомився і як цікаво та весело йому було з новими друзями. Мама пишалася своїм синочком і тішилася тим, що він зрозумів: плакати в дитячому садку не варто, адже там зовсім не страшно, а навпаки весело і цікаво.