Агресивна поведінка – це фаза, яку проходить багато дітей, поки не навчиться себе контролювати. У віці 2-3 років дитина може вкусити або вдарити, щоб висловити розчарування, самоствердитися, захистити свою іграшку. Більш вищі навички мислення дитини все ще знаходяться на стадії розвитку, тому дитина не в змозі протистояти примітивним імпульсам. Однак така поведінка не може не турбувати рідних. Батьки завжди відчувають провину за дії свого малюка і цілком обґрунтовано побоюються, що ніхто не захоче дружити з «забіякою». Розуміючи, що стоїть за такою фізичною агресією, і знаючи, як на неї правильно реагувати, ви зможете навчити свою дитину опанувати різні способи керувати гнівом, не виплескуючи його на інших.

1. Постав себе на місце дитини.

Як би ви відреагували, якби інший доросли схопив одну з ваших найцінніших речей? Тоді вам буде простіше зрозуміти, як важко малюкові, який все ще покладається на свої інстинкти, не помститися загарбникові, який посягає на його речі.

2. Приділіть більше уваги жертві, а не агресору.

Пошкодуйте постраждалого, запитайте, чи все у нього в порядку. Це продемонструє вашому малюку, що якщо він битиметься чи кусатиметься, то увага дістанеться не йому.

3. Слідкуйте за своєю поведінкою.

Дитина розлючена. Тому замість того, щоб кричати, підвищуючи рівень стресу, відведіть малюка в бік, подивіться йому в очі і скажіть: «Так не піде. Сердитись можна. Битися не можна.»

4. Заохочуйте дитину використовувати мислення.

Після того як конфлікт згасне, попросіть малюка розповісти, що він міг зробити по-іншому. Це допоможе запустити його раціональні розумові процеси, критичне мислення, розвине навички долання імпульсивної поведінки.

5. Подумайте чи достатньо уваги ви приділяєте дитині.

Дітям важливо, щоб батьки помічали їх. Якщо малюк вважає, що батьки не звертають на нього уваги, то може вдатися до крайніх методів – агресивних проявів. І бійки гарантовані.

6. Заохочуйте доброзичливу поведінку.

Візьміть за звичку вголос висловлювати надії на те, що дуже скоро малюк стане краще поводитися, буде добрим та доброзичливим. Тоді дитині буде простіше зрозуміти, що саме такої поведінки ви від неї чекаєте.

7. Шукайте інші причини.

Можливо, дитина голодна, перезбуджена, втомилася, з’їла  забагато солодкого. Забезпечте повсякденний догляд, правильне харчування та пропорційні навантаження, щоб виключити фізіологічні причини подібних спалахів.

8. Пропонуйте альтернативу.

Підкажіть, як можна було по-іншому вийти із ситуації. Хай зробить пару глибоких вдихів та видихів, заспокоїться