Життєва практика довела, що імідж — це шлях до успіху. Нерідко люди, які мають неабиякі можливості (високий творчий, художній чи інтелектуальний потенціал), талановиті й працьовиті, не досягають справжнього успіху саме через відсутність позитивного іміджу, оскільки або не вміють створювати його, або не надають цій проблемі належної уваги. Їхня позиція, зазвичай, є такою: я знаю, що я талановитий і мені абсолютно байдуже, що про мене думають інші.

Інколи негативний результат буває через занижену самооцінку, що, безумовно, стає бар’єром на шляху до успіху. Саме тому потрібно постійно працювати над створенням власного позитивного іміджу, повсякчас удосконалювати його. Це необхідно оточенню, оскільки їм приємно взаємодіяти саме із особистістю, яка вміє зачаровувати собою і своїми якостями. Приміром, за привабливим учителем учні з бажанням ідуть у світ знань і культури. Це досить актуально і для самої особистості, бо появляється почуття задоволення від такого визнання і прагнення ефективно працювати й творити, досягати справжньої самореалізації — професійної й особистісної.

Звичайно, імідж — це не те, про що варто думати щохвилини, але це те, про що не потрібно забувати й слід досить часто згадувати, оскільки це справа першорядної важливості.

Для того щоб особистості створити власний позитивний імідж, необхідно докласти чимало зусиль (моральних, фізичних, інтелектуальних, матеріальних). В результаті людина, яка зуміла створити, приміром, імідж обдарованої, авторитетної і обізнаної людини, стає насправді такою.

Що ж необхідно для того, аби створити привабливий образ? Вважаємо, що треба, як мінімум, мати:

·        незалежну природну поведінку;

·        грамотне, культурне мовлення;

·        спокійну реакцію на похвалу і критику;

·        гідні, шляхетні манери;

·        знання етикету й їхній ефективний вияв на практиці;

·        досконалі рухи, жести, міміка та пантоміміка;

·        привабливий зовнішній вигляд тощо.

Щодо керівника, то з огляду на специфіку цієї професії, зокрема на те, що вона пов’язана із чималими нервовими витратами, можна додати ще декілька чинників:

·        уміння регулювати свій психофізичний стан, адекватно виявляти його через поведінку в соціумі;

·        уміння оптимально спілкуватися з будь-якою категорією людей, в тому числі з дітьми, колегами, держслужбовцями тощо;

·        наявність та оптимальний вияв емпатійних здібностей;

·        наявність і вияв у взаємодії ерудиції та професійної компетентності;

·        адекватний вияв творчих здібностей;

·        уміння здійснювати фасилітативний вплив;

·        вияв гуманістичного спрямування тощо.

З чого ж починати, аби досягнути поставленої мети щодо створення привабливого образу? Насамперед потрібно усвідомити необхідність і доцільність цього непростого процесу. Першочерговим моментом є визначення мотивації. Доречною може бути як зовнішня, так і внутрішня мотивація, але перевага в більшості випадків — внутрішній: я бажаю бути привабливим не стільки тому, що це приємно й викликає у мене певні позитивні відчуття, а скільки тому, що я зможу завдяки моєму позитивному іміджу повести людей за собою, бож мені вірять, досягнути успіху і принести користь соціуму й собі, я зможу самореалізуватись як особистість і фахівець, стати самодостатньою особистістю, що цінно не лише для мене, але й для оточення.

Наступний крок — визначення стратегічної мети та деталізованих завдань. Суттєво впливає на прийняття рішення сформульоване самою людиною припущення, гіпотеза на зразок: «Що буде, коли...». Після оптимістичного прогнозування слід скласти робочу програму діяльності у цьому напрямі (подумки або на папері). Звісно, її можна змінювати, коригувати, але основні ідеї, що допоможуть реалізувати мету, мають залишатися переважною мірою стабільними. Це допоможе залишатися стійким і не зупинятися на півдорозі, навіть, якщо інколи «опускаються руки».

З урахуванням специфіки менеджерської діяльності, пов’язаної з нервовим напруженням, керівникові украйнеобхідно освоїти техніку саморегуляціїпсихофізичного стану, щоб постійно мати нормальне робоче самопочуття, бути урівноваженим, попри складні педагогічні та трудові обставини, проблемні ситуації чи навіть власний критичний стан.

Уміння керувати своїм психофізичним станом досить суттєво впливає на ефективність педагогічної взаємодії.

Для створення позитивного творчого професійного іміджу сучасному директорові необхідно повсякчас удосконалювати розмаїття професійних компетентностей і якостей керівника-лідера, набувати спеціальних психолого-педагогічних знань і знань різних наук про людину і її поведінку в суспільстві: про природу та внутрішній світ людини, логіку професійного зовнішнього вигляду (одяг, взуття, макіяж, прикраси, аксесуари, зачіску тощо), етикет. Необхідно опанувати знання із антистресових програм; мистецтво спілкування (вербальне та невербальне), щоб воно завжди було ефективним; культуру й техніку мовлення, основи красномовства тощо. Тренування та вміле використання цих знань може стати вирішальним чинником під час створення привабливого іміджу керівника і «швидкою допомогою» в дуже непростій його роботі.