Притча «Урок метелика».

Один раз у коконі з'явилася маленька щілина. Людина, яка випадково проходила повз, досить довгий час стояла і спостерігала, як через цю маленьку щілинунамагається вилізти метелик. Пройшло багато часу, метелик начебто покинув свої зусилля, а щілина залишалася усе такою ж маленькою. Здавалося, метелик зробив усе що міг, і що сил у нього більше не залишилося. Тоді людина вирішила допомогти метелику, і взявши ножа розрізала кокон. Метелик у той же час вийшов з нього, але його тільце було слабке та немічне, а крила були прозорими й ледь рухалися. Людина продовжувала спостерігати, очікуючи, що ось-ось крила метелика розправляться й зміцніють, і він полетить. Але цього не сталося!Решту життя метелик волочив по землі своє слабке тільце, свої не розправлені крила. Він так і не зміг літати. А все через те, що людина, бажаючи йому допомогти, не розуміла того, що зусилля, які необхідно докласти, щоб вийти через вузьку щілину кокона, необхідні метеликові, щоб рідина з тіла перейшла в крила й щоб він зміг літати. Життя змушувало метелика із зусиллями залишати оболонку, щоб надалі він міг рости й розвиватися.

Іноді саме зусилля необхідне нам у житті. Якби нам дозволено було б жити, не зустрічаючись із труднощами, ми були б обділені. Ми не змогли б бути такими сильними, якими є зараз. Ми ніколи не змогли б літати.

– Я просив сил... А життя дало мені труднощі, щоб зробити мене сильним.

– Я просив мудрості... А життя дало мені проблеми для вирішення.

– Я просив багатства... А життя дало мені мозок і мускули, щоб я міг працювати.

– Я просив можливість літати... А життя дало мені перешкоди, щоб я їх

переборював.

– Я просив любові... А життя дало мені людей, яким я міг допомагати в їхніх проблемах.

– Я просив благ... А життя дало мені можливості.

– Я не отримав нічого з того, про що просив. Але я одержав усе, що мені було потрібно.