ХАРАКТЕРНІ ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ В РОБОТІ З ДОШКІЛЬНИКАМИ РОЗВИВАЛЬНИХ ІГОР Б. НІКІТІНА

Консультація для вихователів 
У народі кажуть: „Де гра – там і радість”. Діти всіх народів світу мають спільну характерну рису – вроджений потяг до гри. Переоцінити значення гри у житті дитини важко. А уявити дитинство без нри взагалі не можливо!
Відомий педагог Л.С.Виготський зазначав, що наукові поняття не засвоюються і не заучуються дитиною, а виникають і складаються за допомогою величезної напруги її власної думки. Саме тому одним із шляхів, який веде до прискорення процесу пізнання, є використання розвивальних ігор у різних видах діяльності дошкільників.
Під розвивальною грою ми розуміємо ігрову діяльність, організовану педагогом і спрямовану на розвиток психічних процесів у дошкільників, їх емоційної сфери.
Нерідко можна побачити таку картину: у малюка багато іграшок, але він ними не грається. І причин такого стану може бути багато. Найголовніша – іграшки вже себе вичерпали. Елемент новизни зник, а саме він приваблює дитину в першу чергу. Та й готова іграшка не може дати тривале інтелектуальне навантаження для розуму. В даному випадку доречними і цікавими будуть будівельні матеріали, башточки, мозаїки, пазли, тощо. Ці іграшки довше слугують і не набридають дітям тому що їм властива велика варіативність, різноманітність комбінацій використання. Але розвивальні здатності таких іграшок обмежені. Вони не стимулюють дітей до посиленої розумової діяльності, не вимагають від них значної активності думки, не випережають розвиток дитини, а задовольняють лише короткочасні потреби. Цього замалодля успішного розвитку творчиз здібностей особистості. Як же бути? Необхідні ігри нового типу – ігри, які моделюють, власне, творчий процес і створюють свій мікроклімат, де з’являються можливості для розвитку творчого боку інтелекту. Такими іграми нового типу є розвивальні ігри, які, незважаючи на різноманітність, об’єднані цією спільною назвою не випадково. Вони всі виходять із загальної ідеї: розвивати якості і властивості психічних пізнавальних процесів дитини.
Давайте розглянемо, в чому ж полягають особливості розвивальних ігор:
1. Кожна гра являє собою комплекс завдань, які дитина успішно виконує за допомогою картинок, кубиків, цеглинок, квадратиків, іграшок та ін.;
2. Завдання подаються дитині в різній формі: у вигляді моделі, площинного малюнка, креслення, письмової чи усної інструкції і в такий спосіб ознайомлюють дитину з різними видами передачі інформації;
3. Завдання виконуються в порядку збільшення складності, тобто в них використано принцип народних ігор: від простого до більш складного;
4. Завдання мають широкий діапазон складності: від доступних для 2-3 річнних малюків до недосяжних для деяких дорослих, тому ігри можуть збуджувати інтерес протягом тривалого часу, навіть до періоду дорослості; 
5. Поступове зростання рівня складності в іграх дозволяє дитині йти впереді вдосконалюватися самостійно, тобто розвивати сваї творчі здібності на відміну від навчання, під час якого все пояснюють і де формуються лише виконавські риси дитини;
6. Не можна пояснювати дитині спосіб і порядовиконання завдання , підказувати ані словом, ні жестом, ні поглядом.Дитина вчиться все брати самостійно з реального життя, вибудовуючи певну власну модель;
7. Не потрібно чекати і вимагати, щоб дитина з першого разу виконала завдання, - можливо вона ще не „доросла”, не дозріла до даного завдання і необхідно зачекати ще день, тиждень, місяць або й більше;
8. Виконання завдань постає перед дитиною не в абстрактній формі, а у вигляді малюнка, візерунка, будівлі з кубиків, деталей конструктора, тобто у вигляді реальних, відчутних речей. Це дає змогу наочно співставити умови завдання і результат його виконання та самостійно перевірити точність виконання завдання;
9. Більшість розвивальних ігор не вичерпується попередньо запропонованими завданнями, а дозволяють , педагогам, батькам складати нові варіанти завдань, придумувати нові розвивальні ігри, тобто займатися творчою діяльністю більш високого рівня;
10. Розвивальні ігри дають можливість кожній дитині піднятися до вершин власних можливостей, де розвиток здібностей здійснюється найбільш успішно.
Отже, у розвивальних іграх вдається поєднати один з головних принципів навчання від простого до складного з дуже важливим принципом творчої діяльності самостійно, відповідно до рівня розвитку та здібностей. Це поєднання дозволяє розв’язатив грі одразу декілька проблем, пов’язаних із розвитком творчих здібностей:
по-перше, розвивальні ігри дають матеріал для розвитку творчих здібностей із раннього віку;
по-друге, їх завдання як сходинки: завждистворюють умови, що випереджають розвиток здібностей;
по-третє, щоразу самостійно піднімаючись до своїх вершин, дитина розвивається найбільш успішно;
по-четверте, розвивальні ігри можуть бути різноманітними за своїм змістом, вони не сумісні з примусомі створюють атмосферу вільної творчості;
по- п’яте, граючисьу ці ігри з дітьми, батьки та педагоги навчаються поважати особистість дитини, не заважати дитині розмірковувати і самостійно приймати рішеня, не виконувати за неї те, що вона може зробити сама.
“Хочеш бути здоровим - грайся,
Хочеш бути розумним - грайся,
Хочеш бути щасливим - грайся! - стверджує народна мудрість.
Гра – це “чарівна скринька”, за допомогою якої можна навчити малюка читати, писати, спостерігати, доводити, розуміти, творити.
Саме для цього і існують розвивальні ігри. Вони не звичайні. Їх не можна, як будь-яку іграшку , просто дати дитині і сказати: ”Грайся!”. Такі ігри можна використовувати як тести, перевіряючи кмітливість, творчі і конструкторські здібності дитини, розвиток її логічного мислення і просторової уяви тощо. Заняття з такими іграми - справжній гімнастичний зал для тренування розуму!
Щоб рухати вперед науку, техніку, виробництво і суспільне життя, потрібні винахідники, новатори, генератори нових ідей - люди потужної творчої думки, розвинутих творчих здібностей.
Кожна дитина може стати такою. Які ж є секрети творчості ?
Перший секрет – ранній початок ігротерапії з дітьми. Тому розвиваючі ігри незамінні у наймолодшому віці. Дуже добре, коли ці ігри захоплюють дитину у 2 роки, добре, якщо в 3-4, не пізно, якщо в 6-7. Загальне правило: чим раніше дитина почне гратися, тим більших висот зможе досягти.
Другий секрет - особливе вміння гратися з дитиною, а граючись, спілкуватися з нею.
Не повчати її, а заряджати творчістю, бажанням розв’язувати різноманітні завдання і навіть придумувати нові. Але щоб “заряджати” дитину, треба, насамперед, зацікавитися самому, захопитися цими іграми.
Відомий педагог Б.П.Нікітін визначив “золоті правила” розвивальних ігор, яких слід дотримуватися дорослим. Ось деякі з них:
1. Гра має приносити радість і дитині і дорослому. Кожен успіх дитини - це спільне досягнення. Радійте успіху – це надихає малюка.
2. Зацікавлюйте дитину грою, але не примушуйте її гратися, не доводьте заняття іграми до переобтяження. Утримуйтесь від образливих зауважень: “Ой, ти дурнику” та інше. Не ображайте дитину в грі, не гасіть її емоцій.
3. Розвивальні ігри – ігри творчі. Усі завдання повинні виконуватись дитиною самостійно. Наберіться терпіння і не підказуйте ані словом, ані жестом, ані поглядом. Дайте можливість дитині думати самій, самостійно знаходити і виправляти помилки.
4. Щоб відчувати порівняльну складність завдань, перш ніж давати завдання дітям, обов’язково спробуйте виконати їх самі. Запишіть, за який час вам вдалося виконати те чи інше завдання.
5. Якщо дитина не справляється із завданням, це означає, що ви переоцінили рівень її розвитку. Необхідно зробити перерву, а через кілька днів почати з більш легких завдань. Ще краще, якщо дитина сама обиратиме завдання з урахуванням своїх можливостей. Не підганяйте її.
6. Краще всього, якщо в кожної дитини буде окремий комплект гри чи ігрового матеріалу.
7. Захоплення дітей відбувається хвилями, тому, коли у дитини зникає інтерес, “забувайте” про гру на місяць-два, а потім “випадково” знайдіть її. Повернення до гри часто буває схожим на зустріч зі старим другом.
8. Ігри слід берегти, не можна ставити їх на одному рівні за доступністю з рештою іграшок. Краще, щоб дитина попросила гру. Тому ігри слід зберігати на видному, але не дуже доступному місці.
9. Для найменших (1,5 – 3 роки) слід оживляти гру казкою чи розповіддю, надавати імена моделям, іграшкам, фігуркам, малюнкам. Фантазуйте, аж поки дитина не почне захоплюватися процесом і результатом гри.
10. Створюйте у грі невимушену атмосферу. Не стримуйте рухову активність дитини. Дозволяйте пострибати, побігати і тощо.
11. Доречно влаштувати змагання на швидкість виконання завдань за годинником чи секундоміром.
12. Граючись, поводьте себе з дитиною як рівний з рівним, підтримуючи атмосферу гри.
13. Ігри необхідно повторювати, повторення - необхідна умова розвивального ефекту.

Отже, головне - не забувати, що гра - провідний вид діяльності дітей дошкільного віку, під час якого вони розвиваються, навчаються і виховуються.