Комунікативно-діяльнісна технологія навчання

О. Леонтьєв вважав, що процес навчання є процесом діяльно­сті дитини, спрямованим на становлення свідомості осо­бистості в цілому. Саме це і є діяльнісним підходом в освіті. Процес навчання є завжди навчанням діяльності. Включення дитини в навчальну діяльність на основі ме­тоду рефлексії створює умови не тільки для формуван­ня в неї готовності до саморозвитку, а й для формуван­ня стійкої системи знань і системи цінностей (самовиховання). Під комунікативно-діяльнісною техно­логією маємо на увазі не сукупність методів, а покрокову діяльність, яка приводить до бажаного результату, що можливо лише з опорою на об'єктивні стійкі зв'язки різ­них аспектів освітнього процесу.

Реалізація цієї технології дає достатньо високу гарантію пози­тивного результату; опис досвіду в тому вигляді, який можна перенести в умови роботи з дітьми (незалежно від досвіду вихователя, його освіти тощо).

КДТ передбачає певну послідовність кроків. На­звемо їх.

Мотивація діяльності — організаційний момент за­няття (для старших дітей може бути всередині заняття). На цьому етапі створюється умови для виникнення в ді­тей внутрішньої потреби включення в навчальну діяль­ність ("хочу"), виділяється змістова область ("можу"): добре побажання, моральна підтримка, девіз, загадка, бесіда, повідомлення тощо.

Перша частина заняття — комунікативна діяльність. Етап спілкування. Актуалізація знань і фіксація утруд­нень у діяльності. Цей етап передбачає підготовку мис­лення дітей до навчальної діяльності: актуалізацію знань, умінь, навичок, достатніх для виконання завдань; вправ­ляння у відповідних розумових операціях.

Рекомендації щодо проведення: колективний полі­лог, комунікативна взаємодія, бесіда, введення емоцій­ного компонента: "яскрава пляма", похвала тощо. Пос­тановка мети й формулювання (або уточнення) теми заняття.

Друга частина заняття — етап пізнавальної діяль­ності. Постановка завдання. Побудова проекту подолання труднощів ("відкриття" дітьми нового)Плануються завдання на збагачення, актуалізацію та активізацію від­повідної лексики, вводяться нові слова, терміни, поняття.

Рекомендації щодо проведення: спонукання дітей до пізнавальної активності, використання матеріальних і матеріалізованих моделей.

Третя частина заняття — етап перетворювальної діяльності. Первинне закріплення набутих знань у зов­нішньому мовленні. Дітям пропонують у формі комуні­кативної взаємодії розв'язувати типові завдання із за­стосуванням нового способу розумових дій із проказуванням алгоритму в зовнішньому мовленні.

Рекомендації щодо проведення: комунікативна взає­модія з опорою на вербальну й знакову фіксацію, побу­дова "мовленнєвих ланцюжків", змагання, ігрові ситуації тощо.

Четверта частина заняття — етап оцінно-контроль­ної діяльності. Самостійна робота за зразком (етало­ном). На цьому етапі переважає індивідуальна форма взаємодії: старші дошкільнята самостійно виконують зав­дання з використанням нового способу дій, здійснюють самоперевірку, покроково порівнюючи зроблене зі зраз­ком, самі оцінюють свою роботу.

Емоційна спрямованість етапу полягає в організації ситуації успіху, що заохочує дітей до подальшої навчаль­ної діяльності. По завершенні фіксується відповідність результатів діяльності поставленій меті й окреслюється мета наступної діяльності.

Вве­дення на занятті творчих завдань потребує від вихо­вателя ретельної підготовки, точного дозування матеріалу, чіткої організації, розробки прийомів сти­мулювання мовленнєвої активності як молодших, так і старших дошкільнят.

ОРІЄНТОВНИЙ ПЛАН ЗАНЯТТЯ

1. Етап спілкування. Мотивація. Презентація теми заняття

Мета: зосередити увагу дітей на завданні і зацікави­ти ним; забезпечити розуміння вихованцями змісту нас­тупної діяльності, тобто розуміння того, чого можуть досягти на занятті, чого від них очікує вихователь. Тут доречними будуть запитання, короткі історії, невеличке завдання-проблема тощо (близько 3 хв).

2. Етап пізнавальної діяльності. Отримання необхідної інформації

Мета: дати дітям достатньо інформації, щоб на її ос­нові вони могли виконати практичне завдання (актуалі­зація знань). Доречне невелике опитування (близько 5хв). Вихователь виступає у ролі транслятора, фасилітатора, перебуває "над" дітьми).

3. Етап перетворювальної діяльності. Інтерактивна вправа — центральна частина заняття

Мета: практичне засвоєння матеріалу. Послідовність проведення цього етапу: інструктування — повідомлен­ня про мету, кількість часу на виконання завдання; озна­йомлення з правилами та послідовністю дій; з'ясування необхідності індивідуальної допомоги; об'єднання у гру­пи за певною ознакою' (критерієм) або розподіл ролей; виконання завдання (вихователь — організатор, консуль­тант, ведучий, перебуває поруч або разом із дітьми тощо); презентація результатів роботи (близько 12хв).

4. Етап оцінно-контрольної діяльності

Мета: обговорення виконаної роботи з метою усві­домлення дітьми її значення, звернути увагу на те, чи відповідають очікуваним здобуті результати. Запитання до дітей: про що дізналися? Як це можна буде викори­стати в подальшому? (Близько З хв).

Систему завдань, пропонованих дітям, можна умов­но назвати "Про що ми дізналися? Чого ми навчилися?".

Для позначення ступеня досягнення поставленої на занятті мети доречно використати спеціальні сигнали — кольори, знаки, шкали тощо. Такий прийом дає вихова­телеві унікальну можливість, зберігаючи на занятті єди­ну цільову установку, варіювати різні способи навчання. Тому, крім визначення й формулювання пріоритетної мети, слід задавати характер ігор та вправ, обов'язково урізноманітнюючи їх від заняття до заняття, що підтри­муватиме в дітей інтерес до навчальної діяльності, дава­тиме їм позитивні емоції.