Календар
Проблема професійного вигорання є однією з найбільш актуальних питань психологічної науки і практики. Вигорання виникає як захисна реакція на стресові ситуації, робить негативний вплив на психофізичне здоров’я і ефективність діяльності фахівців, зайнятих у соціальній сфері і проявляється в почутті виснаження, особистісної відстороненості від суб’єктів діяльності та зниження мотивації до виконання професійних обов’язків.
Професійне вигорання – багатовимірний, пов’язаний з роботою, і насамперед, психічний синдром, який виникає на різних етапах професійної діяльності звичайних людей та характеризується поступовою втратою під дією пролонгованого професійного стресу емоційної, когнітивної і фізичної енергії, і виявляється у симптомах психоемоційного виснаження, хронічної втоми, цинізму та зниження задоволення від виконаної роботи. Вигорання не одномоментний процес, воно розвивається поступово, здебільшого зовсім непомітно для того, хто вигорає.
До типових симптомів професійного вигорання належать:
-фізичні (втома, втомлюваність, виснаження; безсоння, запаморочення, розлади травлення; біль у серці; нудота,тремтіння; артеріальна гіпертензія; утруднене дихання; коливання ваги; скарги на погане самопочуття загалом та ін.);
-емоційні (нестача емоцій, неемоційність; песимізм, цинізм, черствість у роботі та особистому житті; байдужість; фрустрація, відчуття безпомічності, безнадійності; агресивність, дратівливість; тривога, посилення ірраціонального неспокою, нездатність зосередитися; депресія, почуття провини; втрата ідеалів, надій чи професійних перспектив; збільшення деперсоналізації своєї чи інших (люди починають сприйматися безликими); переважання почуття самотності) та ін.;
-поведінкові (постійне бажання зробити перерву, відпочити; запізнення; байдужість до їжі; відсутність фізичних навантажень; пошук виправдання у палінні, вживанні кави, алкоголю, ліків, інших психоактивних речовин та ін.);
- інтелектуальні (зниження інтересу до нових теорій, ідей, альтернативних підходів у роботі; байдужість до новинок, нововведень; відмова від участі у розвиваючих експериментах; формальне виконання роботи тощо);
-соціальні (низька соціальна активність, зниження (відсутність) інтересу до колишніх захоплень, хобі, сфери дозвілля; обмеження соціальних контактів тільки вимушеними; відчуття ізоляції, недостатньої підтримки з боку сім’ї, друзів, колег; нерозуміння оточуючими та ін.)
Питання профілактики та корекції професійного вигорання сьогодні стоїть досить гостро. Це пов’язано зі зростанням кількості вигораючих працівників та важкими наслідками синдрому як для того, хто вигорає, так і для людей, які його оточують. Профілактичні , лікувальні та реабілітаційні заходи мають спрямовуватися на зняття виробничого напруги, підвищення професійної мотивації, встановлення балансу між витраченими зусиллями і одержуваним результатом.
Що радять психологи?
- Використання «технічних перерв», що необхідно для забезпечення психічного та фізичного благополуччя (відпочинок від роботи);
– Освоєння шляхів управління професійним стресом – зміна соціального, психологічного та організаційного оточення на робочому місці; побудова «мостів» між роботою і домом;
– Освоєння прийомів релаксації, візуалізації, ауто-регуляції, само-програмування ;
– Прагнення професійно розвиватися і самовдосконалюватися (обмін професійною інформацією за межами власного колективу через спілкування на курсах підвищення кваліфікації , конференціях , симпозіумах , конгресах);
– Зміна установки по відношенню до життя, до його сенсу, сприйняття ситуації вигорання як можливості переглянути і переоцінити своє життя, зробити її більш продуктивною для себе;
– Підтримки гарної фізичної форми (збалансоване харчування, обмеження вживання алкоголю, відмова від тютюну, корекція маси тіла).
Бажаю завжди знаходити баланс між відпочинком та роботою.
«Як справитися з депресією та агресією»
Зв’язок між депресією та агресією обговорюється багатьма лікарями-психіатрами та дослідниками. Одні вважають, що при депресії хворі не демонструють агресивної поведінки, за винятком тих випадків, коли депресія призводить до суїцидального мислення та поведінки, яка вважається аутоагресією, тобто агресією, спрямованою на себе. Інші вчені навпаки, вважають зв’язок між агресією та депресією прямою, оскільки обидва стани викликаються загальними механізмами, а саме порушенням обміну серотоніну. Люди, хворі на депресію, відчувають дратівливість, підозрілість, тому спалахи агресії для них характерні. Агресія, викликана об’єктивними фізіологічними причинами, такими як наявність психопатичних розладів, депресії, шизофренії, різними видами психозів, біохімічними порушеннями, органічними ушкодженнями головного мозку, старечою деменцією або хворобою Альцгеймера, хронічним токсичним впливом на організм. Спалахи її непередбачувані, спонтанні, її неможливо стримати і хворий часто не усвідомлює своїх дій. У ряді випадків він може становити небезпеку для себе та оточуючих, пацієнт може ламати та трощити предмети, покалічити себе, зробити спробу суїциду тощо. Такі випадки вимагають госпіталізації та психіатричного лікування.
Для лікування агресії використовують ті ж схеми, що і для лікування депресії, тому що в цьому випадку вона є проявом основного захворювання. І тут використовується комплексний підхід, куди входять медикаментозна терапія, психотерапія, фізіотерапія тощо. Якщо основне захворювання, яке викликає напади агресії, не піддається корекції або є невиліковним, наприклад, неоперабельні пухлини мозку, деменція, невиліковні форми психопатії, шизофренія, то найбільш ефективним тут буде тривала медикаментозна терапія, тобто препарати для нейрометаболічної терапії: антидепресанти, транквілізатори.
Припустимо, що ви зіткнулися з проявами клінічної депресії:
Психіатр – має медичну освіту та спеціалізацію, які дозволяють йому ставити діагноз та лікувати захворювання за допомогою медикаментів. Психотерапевт – відпрацював психіатром не менше трьох років, пройшов перепідготовку та може використовувати як медикамент. Депресія — таке саме захворювання, як, наприклад, застуда. Логічно сходити до лікаря і зайнятися лікуванням, а не мучитися і чекати, доки «саме минеться.
Як тільки лікар поставив діагноз і встановив вид депресії, він разом із пацієнтом вирішує, як перемогти депресію та стрес. Наступні методи допомагають подолати розлад:
1.Медикаментозна терапія.
2.Індивідуальна психотерапія.
3.БОС-терапія.
Джерело: https://nakolesax.com.ua/yak-vporatisya-z-depresiyeyu-apatiyeyu-ta-autoagresiyeyu/